6 листопада 1860 року Авраам Лінкольн став випадковим переможцем у напруженій боротьбі за пост президента. У країні панували гострі суперечки, Південні екстремісти все ближче наближалися до знищення Союзу, один штат за іншим відділявся, а Лінкольн був безсилий зупинити їх. Рабство розпалювало конфлікт, але якимось чином пристрасті Півночі та Півдня зосередилися на самотній федеральній фортеці в гавані Чарлстон — Форті Самтер.

У виданні «Демон смути: Сага про гординю, розбиті серця та героїзм на зорі Громадянської війни в США» автор Ерік Ларсон розповідає про хаотичні місяці між виборами Лінкольна та обстрілом Конфедерації Самтера — період, позначений трагічними помилками, розпаленим его, особистими трагедіями та зрадами. Сам Лінкольн писав, що випробування цих п’яти місяців були настільки великими, що їх навряд чи можливо було передбачити й пережити.

У центрі цієї напруженої розповіді постають: майор Роберт Андерсон, командир Самтера, який симпатизує Півдню, але відданий Союзу; Едмунд Раффін, марнославний і кровожерливий радикал, що розпалює сепаратистський запал; і Мері Бойкін Чеснат, дружина відомого плантатора, яка бачить паралелі між шлюбом і рабством. У центрі всього цього перебуває пригнічений Лінкольн, який бореться зі своїм лицемірним держсекретарем Вільямом Сьюардом, відчайдушно намагаючись запобігти неминучій війні, яка зрештою призведе до загибелі 750 000 американців.

Спираючись на щоденники, рабські книги та записи плантацій, Ларсон дає нам політичну історію жахів, яка фіксує сили, що привели Америку до краю прірви — темне нагадування про те, що ми часто не бачимо катаклізму, доки не стає надто пізно.