Минуле завжди з людиною — гострими кігтями проникає в серце та ятрять його спогадами…
Спогадами, яких молодший паладин Олівіо волів би не мати. Але є те, що є, і з цим треба якось жити. І якось це долати.

Можна загнати спогади якомога глибше в пам’ять… Проте іноді вони повертаються. І тоді нема іншого шляху, окрім як знову поринути в боротьбу — і перемогти.

Завдяки друзям і собі.
Заради тих, кого любиш, і заради справедливості.