«Сніги Кіліманджаро» — збірка короткої прози Ернеста Гемінґвея різних років. Ці оповідання вражають глибиною і безпомильною точністю образів, у них довершено втілюється славнозвісний «принцип айсберга», винайдений самим Гемінґвеєм. Екзотичні сцени африканського сафарі контрастують із лісовою красою Мічигану, а ще — із особливою поетикою буденності, в яку повністю поринають герої, щоб відволіктися від тривожних і страшних думок.

Втрачені можливості і життя на повну, вічні пошуки сенсу життя і погляд в очі смерті, кохання та травми війни, яка різко ділить життя на «до» і «після», безнадійність і надія — усе це звучить у прозі Ернеста Гемінґвея із притаманною тільки йому простотою, із приголомшливою силою.

Збірку оповідань проілюстрував Антон Селлешій, графіка якого балансує на контрасті між силою і вразливістю, гостротою відчуттів і тонкощами сприйняття.