У творчості Оноре де Бальзака роман «Серафіта» вважають найзагадковішим, почасти містичним, своєрідною передмовою до «Людської комедії», що налічує понад сто текстів.
У ньому письменник висловив свої філософські погляди на світобудову.

Серед пишнот і величі норвезьких фіордів у давньому замку мешкає дивна й меланхолійна істота, в якій вбачають чи то чарівного юнака, чи красиву жінку, що приховує жахливу таємницю.

У цю істоту закохані й Мінна, донька пастора, і чужинець Вільфрід, якого в селищі затримали зима та заметілі.
Кожен із них намагається здобути взаємність Серафіти.

Й направду, її місія — подарувати цим людям щастя, однак не з нею, а в єдності їхніх душ, повінчаних силою Духу.

Бальзак присвятив цю історію Евеліні Ганській, майбутній дружині, роман у листах із якою тривав понад 10 років.
І саме вона стала для нього тим світлом, яке провело його й у засвіти, не полишаючи ні на мить.