Південна Корея стала взірцем «пізньої індустріалізації»: не маючи досвіду в інноваціях, вона перетворила навчання у країн-інноваторів на національну ідею. Уряд свідомо обмежив використання зовнішньої допомоги на купівлю іноземних технологій, новітнього обладнання та цілих заводів «під ключ».

Щоб зберегти підтримку держави, корейські компанії мали увійти в галузі машинобудування, суднобудування, електроніки та металургії, хоча раніше займалися пошиттям одягу й очищенням рису. Зусилля себе виправдали, і Корея сама стала інноватором, указуючи шлях для інших країн.