Книга презентує читачеві найновіший у часі український переклад «Чистилища» (другої частини «Божественної Комедії» Дайте) пера Максима Стріхи. Головною метою цього перекладу було відійти від певного «академізму» давнішої версії Євгена Дроб’язка і не лише адекватно відтворити зміст і поетичну форму Дантового шедевра, але й дати читачеві уявлення про живу, не охололу ще «магму» щойно «виліпленої» поетом італійської мови — у поєднанні найрізноманітніших стилів (від найвищого й до низького) і часом навіть у певних хибах щодо сьогоднішньої усталеної літературної норми.

Розгорнута передмова розповідає про Дайте як співтворця теологічного концепту Чистилища — «тимчасового пекла», де винні, але не загиблі душі спокутують свої гріхи, аби бути допущеними в Небеса. Продовжуючи традицію, покладену у виданому торік «Пеклі», перекладач подає антологію пов’язаних із постаттю Дайте українських віршів, написаних упродовж останніх понад півтораста років: від Панька Куліша до Олени О’Лір.

Це видання «Чистилища», як і перша частина поеми, ілюстроване мініатюрами з Сієнського кодексу XV століття, які приписують італійському митцеві Пріамо делла Кверча.