Розповідь про Берен і Лютієн була важливим елементом в еволюції «Сильмариліону», міфів і легенд Першої Епохи Миру, задуманих Толкіном. Він написав це сказання через рік після повернення з Франції і битви на Соммі в кінці 1916 року.

Книга розповідає історію кохання Берена і Лютієн. Він був звичайною людиною, а Лютієн була безсмертним ельфом. Її батько, великий ельфійський лорд, був проти цього кохання і нав'язав Берену нездійсненне завдання, яке він повинен виконати, перш ніж одружитися на Лютієн. Це ядро легенди; і це призводить до неймовірно героїчної спроби Берена і Лютієн разом пограбувати найбільшого з усіх злих істот, Мелькора, званого Морготом, Чорним Ворогом.

Крістофер Толкін, син письменника, спробував витягнути історію Берена і Лютієн з великої роботи в яку вона була вплетена, для того щоб показати процес завдяки якому ця легенда про Середзем'я продовжувала розвиватися протягом багатьох років. Спочатку він представляє первинну форму історії розказану словами його батька, а потім прозу і вірші з більш пізніх текстів, які ілюструють зміни, що відбувалися в оповіданні за багато років з дня його першого написання. Представлені разом в перший раз, вони розкривають аспекти історії оповідання з нової, більш детальної сторони.