Бабусяча любов — явище беззастережне і стихійне. Як літня злива або ранковий туман понад річкою. Вона огортає м’яко, лагідно і… завзято. Бабуся Катастрофа страшенно любить свого онука Ониська. І його вірних друзів любить. І всіх, хто робить добро іншим — теж. А всіляких негідників бабуся Катастрофа недолюблює. Відверто кажучи, вона їх терпіти не може. А якщо хтось, не приведи господи, хоче скривдити її любого онучка, отоді вже нехай начувається! Бо бабуся Катастрофа тут-таки вдягає свою хвацьку бандану й оголошує лиходіям війну!