Вірші цієї поетичної збірки написані на фронті, але вони не про війну. Вони про людей, які люблять більше, ніж бояться. Які були тут і не пішли звідси. Такою мовою солдати згадують своїх, а діти пишуть листи на аркушах шкільного зошита. Нею говорять про біль і надію. Прощаються і люблять.

Книжка Артура Дроня «Тут були ми» проілюстрована роботами Катерини Сад і уривками листів, які військові отримали від дітей. Можливо, це і є найкращий спосіб говорити про складні часи. Поєднуючи наш різний досвід у спільне промовляння. Називаючи наш біль і надію на імена.