Кожна людина бодай раз зазнавала дежавю — стану, за якого ми почуваємося так, начебто вже опинялися в певній ситуації або ж доб­ре знаємо особу, хоча в цьому житті не могли з нею перетинатися. Примарно впізнавані запахи, звуки, предмети й обставини часом поєднують нас із далекими епохами і людьми, долі яких невловно переплітаються з нашою теперішністю, немов чудернацькі квіти на дерев’яних кубиках геніального майстра, що їх хоч яким боком поверни, а вони однак утворять цілісний і довершений візерунок.

Цей неймовірно поетичний текст пронизує візія кульбаби — як образ різних етапів земного життя і тієї пам’яті, яку зберігає кожна душа.