Бабусяча любов — явище беззастережне і стихійне. Як літня злива аборанковий туман понад річкою. Вона огортає м’яко, лагідно і… завзято. БабусяКатастрофа страшенно любить свого онука Ониська. І його вірних друзівлюбить. І всіх, хто робить добро іншим — теж. А всіляких негідниківбабуся Катастрофа недолюблює. Відверто кажучи, вона їх терпіти не може. Аякщо хтось, не приведи господи, хоче скривдити її любого онучка, отодівже нехай начувається! Бо бабуся Катастрофа тут-таки вдягає свою хвацькубандану й оголошує лиходіям війну!