Поетичний деревно-свіжий аромат увібрав у себе поезію Гійома Аполлінера, красу мосту Мірабо та романтику Парижа. Його шлейф звучить акордами сандалу, рожевого перцю та кедра.
Mirabeau — яке ж це гарне й суто паризьке слово, підвішене над Сеною. Воно складається зі спогадів, з’єднує береги й повертається, прямуючи за власним шлейфом із сандалу, рожевого лавра та кедра.

У самому серці Міста Світла, на межі сутінків, існує міст, вірш і парфуми. Це стриманий і символічний міст духу майстра-будівельника, який долає кордони, об’єднує та стає кращим.
Парфуми побудовані на метафорах. Їхня поема водночас повільна і бурхлива, вона передає жорстоку й бажану надію того, хто хоче вірити і хто прагне любити.

• Початкові ноти парфумів тихо виринають із води, піднімаючи над Сеною. Бергамот і рожева ягода, змішані з інжиром у скляному флаконі, несамовито возз’єднують тіла й душі, повертаючись до неї та йдучи її слідами.
• Ноти серця чітко окреслюють присутність ванілі, що відлунює з бази, доповненої приглушеними відтінками ладану та фіалкової зелені.
• Кінцеві ноти спираються на міцну основу кедра, сандалу та ораканоксу. Саме тут розкривається любов, яку передає аромат, і мускус.