Василь Симоненко (1935–1963) — поетична легенда «шістдесятництва» як суспільно-мистецького руху. Його вірші не пропускала до друку радянська цензура, тому їх поширювали у самвидавних списках і переписували від руки — вчителі, професори і хлібороби. Рядки поета промовляли з Шевченковою силою:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!..»

Зрештою, поет провістив і наші дні:

«Україно, ти — моя молитва, Ти моя розпука вікова... Гримотить над світом люта битва За твоє життя, твої права».